Рідне село у віршах наших односельців
Моє село
Моє село - частинка України,
Моє село - це неба голубінь,
Моє село - це серця половина,
Моє село - це зустріч поколінь.
Моє село - ти мати і родина,
Моє село - дитинства світлий край,
Моє село - маленька Батьківщина
Веселкою на сонці вигравай
Моє село - це ластівки крилаті,
Моє село - це люди трудові,
Моє село - з лелекою на хаті,
Моє село зі мною на віки.
Моє село - для мене ти єдине
Це тиша, спокій, праці аромат.
Моє село - мені ти серце полонило,
Моє село - для мене божа благодать.
Вчитель Новопавлівської ЗОШ
Красіловська Галина Петрівна
Моє село
Нехай цвітуть про тебе співи,
Тебе люблю безмежно я.
Мій край веселий і щасливий,
Новопавлівська моя земля.
Тут промені виблискують весело
І пахне на покосах конюшина,
Тут мій початок і моя вершина.
Дитинства спогадів моє село
Тут кожен куточок священний
Не в’яне тут рута - м’ята.
І в цій землі лежать батьки,
Як цього нам не пам'ятать
Тут Батьківщина в нас одна-єдина
Де народилися - місця святі,
А хто село рідненьке забуває.
Той свої долі не знайде в житті.
Нехай зорями пісня лине,
Заграє променем в росі
І пригорне крилом чарівним
Село рідненьке нас усіх.
Співає тут щаслива вся родина.
Піде висока зоренька в поля.
І край вікна спалахує калина
Й зацвітне Новопавлівська земля.
Жителька с.Новопавлівка Р.Кранга
Краю мій
Сині води, степ широкий – це мій край, моя земля.
Обрій дальній, синьоокий,
А кругом – поля й поля…
Мов прослалась хліборобська
Доля світла і ясна.
Сторона причорноморська,
щастям сповнена весна.
Йдуть машини, спів моторів
Чути в синій далині.
Край барвистий і прозорий,
Дай снаги й пісень мені,
Щоб разом із сівачами,
Сіять радість для людей,
Йти і йти цими полями,
Зустрічати щастя день.
Зустрічати славних друзів –
Трактористів, чабанів у степу на виднокрузі,
Жимвувать серед ланів…
Це ж мій край – степи і море
Люди славні у труді
В майбуття нам світять зорі
Над розмаянням садів.
Жителі с.Новопавлівка
Миргородська Наталія та Тимошевська Ніна
Шевченкові рядки
До неба в думці шовковій,
Дитя гуля собі у бур’яні,
І любить лиш щирі розмови,
Коли думки мудріші і ясні.
Любить лиш правду й волю,
Бо кращого не знайдеш ти… нема…
А я лиш мрію крізь життя пронести
Оті Тарасові слова.
Про вітер, про землю… Про волю!
Чумацьких шляхів й козаків.
Про те, як до справжньої долі
Прагнуть на рідній землі.
При ніжній отій колисковій,
В якій є магічні слова:
Про славу, про чесність, про долю
Оті веселкові слова.
Здається, що ліпше не буде,
Так шкода за вчинкі пусті.
Та варто згадать мимоволі
Оті Шевченкові рядки.
Є ми, і є світ, і є воля,
І нехай так буде завжди…
Учениця Новопавлівської ЗОШ
Віцке Анна
